Росія продовжує терор мирних жителів України. Чергова ракетна атака на Київ та область принесла біль і страждання багатьом українським родинам.
Сім’я Марка Сергєєва в перші дні повномасштабної війни у 2022 році була змушена виїхати з Мелітополя. Родина втратила житло і все, що мала. І ось знову важке випробування. Вже перебуваючи в Києві, вони опинилися в епіцентрі вибуху російської ракети “Іскандер” вагою понад 300 кг.
У цей момент удома була вся родина: дружина та троє дітей.
«Почався обстріл о п’ятій ранку, ми прокинулися від дуже гучного звуку ракети. Через 30 секунд — вибух, і все перевернулося. На дружину впало вікно, на мене — шафа. Я кричу: “Ви живі, хлопчики?” Діти були на третьому поверсі, під дахом, там їхня дитяча кімната. Тофер, старший, почав кричати, що все добре. Але молодшого ми не чули. Я піднявся та переконався, що з ним також усе нормально. Я не впізнав хату — усі двері повивертало вправо-вліво. Я зрозумів, що все серйозно. Через вікно ми бачили машини, що горіли».
Диво, яке не пояснити логікою: усі залишилися живі. Але для сім’ї пастора та капелана Марка Сергєєва це відповідь на щоденні молитви, що є для них справжнім Божим щитом від російських ракет і дронів.
«І от ми всі живі. Така милість Божа. Ти міг загинути — ти, дружина, діти. Настільки це диво, що коли дивишся на масштаб, думаєш: міг хтось загинути, але всі живі, і поранених немає».
Через три години після вибуху Марк уже стояв у церкві, дякуючи Богові за життя.
«Я беру дружину, ми всі в брудному одязі після вибуху, що знайшли, те вдягнули. Ми поїхали на богослужіння. Я взяв мікрофон, вийшов на сцену, почав співати — і зал почав ридати. Пісня була про те, як Давид кликав ім’я Господа, коли було дуже важко. І це сильно надихнуло людей. Потім ми запросили членів церкви подякувати Богові просто на руїнах нашого будинку — за те, що сьогодні ми не ховаємо дітей, ми живі. Увечері багато людей з церкви приїхали, і ми співали Господу просто тут, навпроти хати. Я сказав: “Я хочу з вами радіти, хоча й важко. Ми втратили все. Але я хочу радіти перед Господом, що можу піднімати руки до неба, навіть коли нічого не залишилося. Господь дав нам ще один день. А Царство Боже, місія Христа — вища за нас, за наш комфорт. Йому за все слава.” І стояли мої діти, і всі плакали».
У відвертому інтерв’ю Марк розповідає:
– що відчував у момент вибуху;
– як реагували дружина і діти;
– де був Бог у цей страшний день;
– і чому навіть серед руїн можна співати хвалу.
Це не просто історія про виживання — це свідчення Божого захисту і віри, яка сильніша за війну.
Спеціально для каналу TBN.UA.
Дивіться ексклюзивне інтерв’ю з Марком Сергєєвим, яке повертає надію: