На жаль, війна в Україні продовжується, і багато українців, рятуючи своє життя та життя своїх дітей, змушені залишати домівки, майно — усе, що вони мали в місцях, де зараз тривають активні бойові дії.
«Ми декілька місяців жили в підвалі нашого будинку. В повітрі було дуже багато дронів. Постійні обстріли російської артилерії. По нашому дому прилітали снаряди кілька разів. Останній раз, який вже нас залишив без оселі, це коли в новорічну ніч 1 січня снаряд влетів у вхідні двері, і дім загорівся. Будинок палав так сильно, що ми не змогли загасити вогонь. Ми в чому були, в тому й вибігли з хати, захопили тільки документи», – розповідає батько Віталій родини Петреченків з міста Костянтинівка.
Марія, студентка одного з українських вишів, продовжує розповідь батька. «Найбільш важко було жити півроку у підвалі, тому що ти не бачиш ні сонця, не маєш доступу до інтернету, а я навчаюсь в інституті.
Я дуже вдячна військовим, які нас вивезли, і вам за допомогу. Це єдина допомога, яку ми можемо отримати в наших обставинах. Моя мрія – закінчити інститут та побачити стабільне, щасливе життя. Це єдине, про що я можу мріяти.»
«У мене через війну дуже серйозні ускладнення зі здоров’ям. Мені 54 роки, маю сильну депресію і вчора дізналася від лікарів, що у мене катаракта на обох очах. Потрібна термінова операція», – розповідає про наслідки життя під постійними обстрілами мати Олена.
Команда благодійного проєкту «Місія добра», започаткованого громадською організацією «Ми можемо!», приїхала до центру реабілітації та соціальної допомоги «Логос» у Київській області, щоб надати допомогу тим, кого сьогодні називають біженцями або внутрішньо переміщеними особами.
Дах над головою, їжа, одяг — прості, але життєво необхідні речі. Та для багатьох українських родин, які через війну втратили житло, роботу й можливість забезпечувати дітей найнеобхіднішим, це стало щоденним викликом.
Центр соціальної допомоги «Логос» став для них прихистком — безпечним місцем, де батьки можуть відновлювати життя і будувати нові плани, а діти — спокійно засинати.
«Головна мета діяльності центру — це, найперше, бути добрими змінами в житті людей, творити добро в ім’я Господа.
Коли почалася війна на Сході України, ми відкрили двері нашого центру насамперед для біженців, багатодітних сімей і родин, які зазнавали переслідувань через свої проукраїнські позиції.
У цьому центрі ми маємо змогу підтримувати такі родини, надаючи житло, харчування та створюючи достойні, гідні умови. Це стало можливим завдяки підтримці таких організацій, як ваша, а також інших організацій. Я вважаю, що наша місія була гідною та успішно реалізованою», — розповідає засновник центру реабілітації та соціальної допомоги «Логос», священник ПЦУ отець Микола Ільницький.
«Ми жили в Краматорську. Рано вранці 7 травня 2022 року прилетів російський снаряд і зруйнував все, що було поряд в радіусі пів кілометру, всі дома постраждали», – розповідає Наталія Сушко, мати трьох дівчаток.
«Це була вакуумна бомба, п’ять метрів глибина воронки. І наш будинок зруйнований був», – додає батько Артур.
«Ми змушені були переїхати в інше місто. Там ми жили з родиною, поки ще фронт був далекий. Зараз там взагалі небезпечно знаходитись. Дрони літають, різні снаряди. Для дітей це стрес, навчатись в школі неможливо, магазини закрились. Ми змушені були виїхати звідти, тікаючи. Все залишили. Головне, що зараз діти в безпеці», – з трепетом в голосі продовжує Наталія.
«Коли одного дня був приліт снаряду поруч з нашим будинком, то
в будинку повилітали вікна. І ми з чоловіком вирішили вивезти наших дітей в безпечне місце. Ми залишили будинок, на який збирали копійку до копійки і який купили перед самою війною для нашої великої сім’ї. Залишили там всі меблі, весь одяг, бо приїхали маленькою машиною, не було, куди покласти цей одяг. В чому були, в тому і приїхали», – ділиться історією своєї родини Вікторія Литвиненко.
«Мій син та онук воюють на фронті. Син був вже поранений. Я залишилася одна. В нашій області йдуть бої, дуже небезпечно жити. Тому я переїхала в цей центр. Я відчуваю, що Бог поруч. Дуже дякую вам за підтримку, за теплі речі, постіль. Все буде добре. Ми чекаємо на кращі дні», – зі сльозами на очах говорить Олександра Прокоп’юк з Харківської області.
Для родин, постраждалих від війни, чиї серця сповнені болю втрат і страху за майбутнє, надзвичайно важливо відчувати поруч підтримку добрих і чуйних людей.
Сьогодні вони починають новий етап життя. Батькам потрібно знайти роботу, влаштувати дітей до школи, забезпечити їх регулярним харчуванням, придбати взуття та одяг, адже діти ростуть, а речі, які вдалося взяти із собою, швидко зношуються і вже не відповідають сезону.
На допомогу цим родинам відгукнулися наші друзі з Америки. Християни з церкви Capitol Hill Assembly, хоч і далекі географічно від України, стали близькими через свої молитви та щиру підтримку.
Завдяки їм команда проєкту «Місія добра» змогла придбати продуктові набори, щоб родини мали гарячу й здорову їжу, а також миючі засоби та постільну білизну. Ці прості побутові речі повертають людям відчуття стабільності та домашнього затишку, яких вони так потребують.
Нове взуття та одяг для дітей і дорослих стали справжнім благословенням. Із приходом весни зимові речі вже не підходять — вони надто теплі та незручні. Тепер діти зможуть комфортно ходити до школи, а для батьків ця підтримка допоможе заощадити кошти на інші важливі потреби родини, адже викликів попереду ще багато.
«Дуже дякую вам. Ця допомога дуже потрібна для нашої родини.
Гарне взуття, дівчаткам дуже подобається.»
«Я дякую американським друзям, які подарували багато подарунків для моєї родини.»
«Дякую, що ви нам допомагаєте, привозите їжу, одяг, ми цим живемо. Дуже цінну допомогу надаєте.»
Ці слова подяки лунають на адресу християн з Америки, а також глядачів каналу TBN UA і партнерів громадської організації «Ми можемо!», які об’єдналися навколо цієї благодійної акції, не залишилися осторонь біди українців і поділилися теплом своїх сердець.
У цій допомозі — не лише речі та їжа, а й жива відповідь на молитви цих родин, почуті Богом.
Радість у їхніх очах — найкраща подяка, яка надихає продовжувати творити добро.
Віталій Стебенєв
Президент громадської організації «Ми можемо!»
Подивитись сюжет про допомогу можна в цьому відео: