Вигадуючи формулу миру для України, багато хто зі світових політиків пропонує українцям припинити чинити опір і здатися. З різних міркувань. У тому числі – бо російсько-українська війна зачіпає комфорт Європи. Але ж правда на боці України, саме вона в цьому збройному конфлікті – жертва, а не нападник. То як нам домовлятися з агресором? Що має містити в собі формула миру, яка б враховувала справедливі очікування українців від завершення війни?
Важкі питання, на які марно шукати простих відповідей. Але медійний проєкт ГО “Ми можемо!” канал TBN UA саме для цього й створений, аби шукати та знаходити рішення. Бо там, де, за людськими мірками, виходу практично немає, втручається істина.
Таку істину нагадав нам Валерій Антонюк, голова Всеукраїнського союзу церков євангельських християн-баптистів, чиє послання варто того, аби озвучити його на всю країну.
В Євангелії від Івана Ісус розповідає учням притчу та зауважує: “Злодій приходить тільки для того, щоб украсти, вбити і погубити. Я ж прийшов, щоб ви мали життя і щоб над міру мали” (Івана 10:10). Христос чітко проводить різницю між тим, що дає Він, яка Його мета приходу у цей світ, і тим, що робить ворог людської душі. І ми очевидці сьогодні, як жорстоко, немилосердно диявол розправляється з людьми. Концентрат гріха виливається у те беззаконня, яке зараз росія вчиняє на території України. Коли диявол робить подібні речі, Церква має особливу місію – миротворства. Ісус сказав: “Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть”. Але як творити мир посеред війни? Чи можна знайти примирення з тими, хто сіє сльози та смерть?
Світ сьогодні у пошуках формули миру для України. І дехто вважає, що варто здатися та прямо каже: не має сенсу довго опиратися, ви все одно приречені. Але пригадайте початок так званого бліцкригу. Хтось пішов воювати та зупиняти зло, хтось активно рятував людей, хтось став на захист правди та підняв свій голос, хтось впав на коліна у молитві. Чи було це служіння миротворства? Так. Миротворці не затуляють очей від реальності, не йдуть на компроміси заради того, щоб зло не прогресувало. Миротворці – це люди, які розуміють реалії небезпеки й дивляться дияволу у пащу.
Адже війна в Україні – це духовне протистояння проти зла, а не національний конфлікт між українцями та росіянами. І глобалізований світ дуже сильно відчуває цей нерв. Ми маємо справу з сатаною та з його слугами. Диявол міняє тактику, йому навіть вигідно було б припинити війну, щоб причаївшись, підготувавшись знову, зробити наступний стрибок. І він може вдавати з себе навіть миротворця, щоб потім заподіяти ще більшої біди.
Війна не закінчується якимось миром. Ми говоримо та молимося про справедливий мир. Ми вкладаємо в це розуміння того, що Бог має втрутитися. І це не просто перестати стріляти. Це не просто результат політичних угод. Ми прагнемо встановити мир, який може дати Господь, і він має бути довготривалим. Ось чому духовна війна продовжується.
Всеукраїнська Рада церков і релігійних організацій зробила заяву щодо миру. І ми вважаємо неправильним примушувати стражденний народ до капітуляції перед тим, хто є агресором і вбивцею. Боротьба християн в Україні сьогодні – це боротьба за свободу, яку дав нам Бог. Ми стоїмо мужньо й непереборно, тому що Бог визначив нам жити у свободі, а не і в імперському рабстві. І погоджуватися на такий мир – це зовсім не мир. Мало того, Україна сьогодні виборює право для інших народів залишатися вільними. Тому що диявол ніколи не задовольняється мінімумом. В нього великий апетит.
Місія Церкви навіть у такі часи – це місія миротворства. Але вона містить у собі протистояння злу та нашу потужну битву. І настання миру залежить від того, наскільки Божі люди, миротворці, готові стояти за правду.