У рамках підготовки до проекту “Сила змін” на Сході України знімальна команда під керівництвом президента громадської організації “Ми можемо!” Віталія Стебенєва, вирушила 1 лютого до Маріуполя на зйомки історій людей, чиї життя змінилися завдяки наверненню до Бога.
Було заплановано зняти три історії про людей з різними долями. Перша – про Михайла Подобедова, який ще у підлітковому віці став вживати алкоголь та наркотики. Батьки розлучилися, і авторитету матері було недостатньо, щоб вплинути на спосіб життя сина. Михайло потрапив до кримінальної компанії і під час чергового злочину був спійманий поліцією та після суду відправлений до в’язниці.
Усвідомивши проблему, Михайло попросив маму принести йому до в’язниці Євангеліє. Він читав Слово Боже і почав просити Бога про допомогу. Після закінчення тюремного терміну Михайло пішов у церкву та покаявся у своїх гріхах. Бог дав йому роботу та сім’ю. Але Михайло знову впав і почав спиватися. 9 років він опускався на дно і дійшов до того, що мешкав на вулиці. У той складний період життя він знову закликав Бога про допомогу і Бог дав йому сили кинути пити і змінити спосіб життя. Родина відновилася. Михайло поїхав служити на місію до зони військових дій, де залишилися жити самотні літні люди та матері з дітьми. Протягом двох років Михайло щиро служив людям і Бог остаточно змінив його життя. У Михайла чудова сім’я, в якій він із дружиною Іриною виховує дочку та сина.
Наступна історія про Геннадія Мохненка. Сьогодні він є пастором «Церкви добрих змін» у місті Маріуполі та керівником соціального центру для дітей «Пілігрим». Але його дитинство пройшло у сім’ї алкоголіків. У підлітковому віці Геннадій зіткнувся з тим, що його батько, мати та старша сестра майже вмирали від вживання алкоголю. У спробі їх врятувати, він вирішив заробити багато грошей та вилікувати своїх рідних. Однак, створивши свій бізнес, відкрив для себе сумну реальність – у жодних лікарів не було сили змінити його сім’ю. У цей же час, у пошуках порятунку своїх батьків і сестри, що спилася, почав читати Біблію. Саме тут, у вірі в Христа, він знайшов відповіді та силу для добрих змін і у своєму житті, і в долі дорогих йому людей. Батько і мати, а потім сестра стали християнами і отримали свободу від алкогольної залежності. У 24 роки, залишивши бізнес, Геннадій присвятив себе служінню Богу і людям. Здобувши християнську освіту став священиком, закінчив університет. При церкві було відкрито центр для безпритульних дітей «Республіка Пілігрим”, який став найбільшим дитячим реабілітаційним проектом на пострадянській території. Через це служіння пройшло понад 4 000 дітей найскладнішої соціальної категорії.
Побачивши на прикладі своїх рідних, як віра у Христа змінює життя, здавалося б безнадійно зниклих людей, Геннадій з друзями відкрив низку дорослих реабілітаційних проектів, у яких було змінено долі багатьох алко та наркозалежних людей.
Почавши працювати з безпритульними дітьми, Геннадій із дружиною Оленою ухвалили рішення до їх усиновлення. Спершу троє дітей з вулиці стали нашими прийомними, потім ще п’ять, ще сім … Нещодавно в сім’ї з трьома біологічними дітьми з’явився вже 33 прийомна дитина. Більшість цих хлопчиків і дівчаток роками жили у підвалах та теплотрасах. Разом зі своїми прийомними дітьми Геннадій почав надихати людей в Україні та по всьому світу забирати сиріт до родин. Заради мрії про Україну та мир без сиро Геннадій із синами підкорив шість гірських вершин світового класу, у тому числі легендарні Ельбрус, Арарат, Кіліманджаро та Мон Блан. Із закликом до усиновлення вони проїхали велосипедами навколо всієї земної кулі, завершивши кругосвітню подорож завдовжки 27 000 кілометрів через 14 країн. В результаті цього проекту понад 1500 дітей сиріт опинилися в прийомних сім’ях! “Я випробував у своєму житті та у долях моїх близьких дивовижну Силу Добрих Змін і впевнений, що це може статися з кожним”, – каже у своєму інтерв’ю Геннадій Мохненко.
Олексій Дідаш під час народження пережив травму. Але це не завадило йому здобути вищу освіту і стати юристом. Він був лауреатом номінації “Молода Людина року” Донецької області та двічі лауреатом у номінації “Маріуполець року”. Олексій керує двома громадськими організаціями, а у третій допомагає людям з інвалідністю.
Його неймовірно сильний дух перемагає фізичні труднощі. Девіз Олексія – “все можу в Ісусі Христі, який мене зміцнює”. Його приклад спонукає не скаржитися на складність життя, а брати відповідальність і змінювати навколишній світ на краще.
У 16 років Олексій підвівся з інвалідного візка і з того часу пересувається самостійно. Хоча лікарі з дитинства говорили, що він ніколи не ходитиме. За словами Олексія, це відповідь на тривалі молитви. Але він має хобі – танці, тут йому потрібна допомога коляски, а також чудовій партнерці Анастасії.
Олексій тісно взаємодіє із керівництвом міської адміністрації Маріуполя. На фото Олексій із заступником мера міста по роботі з громадськими організаціями.
Восени 2020 року в рамках проекту “Сила змін” на телеканалах України будуть показані фільми про цих та інших унікальних людей з України, в чиї життя прийшла віра в живого Бога та кардинальні зміни на краще.