«У сараї я лежав і молився, щоб, відступаючи, росіяни про нас просто забули».
Під час війни молитви набувають особливої сили. Коли твій будинок впритул розстрілюють з танку, коли ти сидиш у підвалі в окупації, коли тебе кидають у катівню, ти просто маєш довіритися Богу. Саме це зробили герої нового проєкту телеканалу TBN UA «Сила молитви. Війна».
Кожна історія проєкту – це окремий «живий» документ, який свідчить не лише про жорстокість ворогів, але, перш за все, про безмежну любов Бога. Він рятував там, де вже не було надії на порятунок. Господь втручався у жахливі обставини та знову й знову доводив біблійний принцип: «Поклич Мене у день скорботи – Я визволю тебе, а ти Мене прославиш» (Пс. 49:15).
Сьогодні це Слово живе та дієве, так само як за часів царя Давида. Про це й свідчать герої проєкту «Сила молитви. Війна».
Олег Бондаренко (с. Мотижин): «Коли росіяни дізналися про реабілітаційний центр, вони подумали, що це база розвідників. Вони оточили центр, почали розстрілювати приміщення із гранатометів. Хлопці вистрибували з вікон і просто тікали в село. Я залишився, бо тут був хлопець, який не міг ходити. Це був мій вибір як християнина – якщо йти, то йти до кінця. Після цього дві доби я був у каналізації, й добу – у сараї. Без води та їжі. Били, катували, допитували. Весь цей час я спілкувався з Богом і казав Йому: «Якщо потрібно, забери мене зараз, тільки допоможи все це пройти». У сараї я лежав і молився, щоб, відступаючи, росіяни про нас просто забули… Живими нас залишилося четверо».
У кожного християнина є молитва, й не одна, на яку Бог відповів. А під час війни такі молитви стають особливо дорогоцінними, бо часто йдеться про життя та смерть. Леся Панічук з чоловіком і трьома дітьми опинилася під окупацією російськими військами міста Ворзель під Києвом. Від обстрілів родина разом з іншими мешканцями ховалася у підвалі будинку. Коли закінчилася вода та їжа, чоловік пішов на пошуки, але не повернувся.
Леся Панічук (смт. Ворзель) «Був період, коли на мене нападав такий смуток. Через біль хотілося сказати, що Бога немає, але я просила одного: «Господь, не дай мені розчаруватися в Тобі. Ти знаєш, як мені боляче. Дай мені сили це пройти, забери від мене біль, який розриває». Я йшла у порожню квартиру й просто кричала до Бога… Я молилася, щоб Господь нас вивів – тих, хто залишився живий. А вже зранку прийшов волонтер і сказав, що вони теж молилися й вирішили: буде коридор чи ні, треба їхати! Отак ми вижили».
Для пастора з Ірпеня Олександра Усатюка година поїздки до знайомих – він віз їм харчові продукти – перетворилася на 14 днів перебування у підвалі без світла, води та опалення. Ці два тижні стали особливим досвідом спілкування з Богом.
Олександр Усатюк (пастор церкви «Спасіння», м. Ірпінь): «Коли я молився, я попросив, щоб Бог дав мені Слово й розуміння – що відбувається. Бог дав Слово з історії про корабельну аварію, яку пережив Павло: «Тепер же благаю вас‚ пiдбадьортеся, бо жодна душа з вас не загине, а тільки корабель» (Діян. 27:22). Там, у підвалі, ми читали Слово, ми молилися – так було всі чотирнадцять днів. Коли була зачистка й тривав постійний обстріл, я сказав Богу: «Господи, Ти обіцяв, що збережеш…», й Бог виконав Своє Слово».
Історії втручання Бога у безнадійні обставини з біблійних часів і дотепер надихають і служать прикладом віри. Тому проєкт телеканалу TBN UA «Сила молитви. Війна» невпинно шукає та висвітлює історії чудес і порятунку, в яких молитва відіграє потужну роль.
Дивіться ВСІ історії: