Youtube

Всё, касающееся Youtube.

Військова техніка

3 роки війни… Служіння ГО «Ми можемо!» та каналу TBN UA

Минає три роки з початку війни Росії проти України. Це був важкий шлях втрат, руйнацій і страждань. Три роки війна розділяє сімʼї, нищить міста та села, вкриває українську землю вирвами від ракет і свіжими кладовищами під блакитно-жовтими прапорами. Три роки без сну, їжі, простих побутових речей, світла та тепла – це те, з чим стикався […]

3 роки війни… Служіння ГО «Ми можемо!» та каналу TBN UA Читати далі »

Прихожанка церкві

Церква в наметі неподалік від лінії фронту

“Запорізький напрямок не дуже забезпечений гуманітарною допомогою”. “Залишилося багато сімей з дітьми, малозабезпечених, і насправді їм немає що їсти”. “Прості люди, які потерпають від агресії росіян, залишені сам на сам зі своїми проблемами”. Неподалік від лінії фронту у Запорізькій області знаходиться село, назву якого ми не можемо написати з міркувань безпеки. Там живуть переважно пенсіонери,

Церква в наметі неподалік від лінії фронту Читати далі »

Розбитий дім

Вони втратили все: як жити далі? Історії переселенців

“Заїхала колона російських танків. Кричали: ховайтеся або будемо стріляти”. “Ми лежали пів години під бомбами, тоді я подумала, що ми вже не вийдемо звідти”. “На моїх очах сусіду ногу відірвало”. Це лише частина свідчень про жахи російської окупації у перший місяць повномасштабного вторгнення. Люди, які поділилися болючими спогадами, пережили знущання та загрозу смерті з боку

Вони втратили все: як жити далі? Історії переселенців Читати далі »

Володимир Симанишин

Воїн-художник з ампутованими руками

“Бог не дав мені удати, ніби все добре, й залишитися за кордоном тоді, коли я міг захищати батьківщину”. Повномасштабне вторгнення росії в Україну застало Володимира Симанишина в Польщі, де він міг би залишатися досі. Але хлопець прийняв рішення повернутися додому з метою боронити країну від ворога. Майже одразу Володимир опинився на одному з найважчих напрямків

Воїн-художник з ампутованими руками Читати далі »

Кіт в зруйнованій будівлі

Без тепла, води та під обстрілами

“Пожежі тушимо, дрон прилітає, подивився, де ми гасимо ті пожежі, й після відходу дрона одразу по нас танк починає бити”. Село Садове навіть після деокупації Херсонщини потерпає від постійних обстрілів, повністю знеструмлене та позбавлене питної води й тепла. Волонтери побоюються їхати сюди, щоб не наражати себе на небезпеку. Дрони, КАБи та артилерія різного штибу –

Без тепла, води та під обстрілами Читати далі »

Андрій Мартинов

Найважливіший екзамен

“Коли наближається максимальна темрява, коли ми бачимо, що наші сили вичерпані, на кого розраховувати?”. 24 лютого 2022 Андрій Мартинов, відомий бізнесмен-забудовник і пастор київської церкви “Благодать”, зустрів вдома. Він без вагань залишився в Україні, адже чітко знав, що мав робити. Ще за пів року до вторгнення Бог попередив пастора про більш масштабну війну та пообіцяв

Найважливіший екзамен Читати далі »

Форум капеланів

Обʼєднані в служінні. Військові капелани ЗСУ

“Капелан – це унікальна людина, яка допомагає військовим залишатися людьми в нелюдських умовах, і девіз капелана – бути поруч” (Лариса Когут, капелан Української Євангельської Церкви). 10-11 жовтня 2024 відбувся Міжнародний міжконфесійний капеланський форум ”Об’єднані в служінні”, що проходив за ініціативи Ради Євангельських Протестантських Церков України. Медійний проєкт ГО “Ми можемо!” канал TBN UA висвітлював цю

Обʼєднані в служінні. Військові капелани ЗСУ Читати далі »

Сім'я Орлик біля хати

Втікачі з окупації

“Коли ми бігли з дітьми по полю, вони стріляли просто по нас”. Під час другої хвилі війни село Вишеград біля Макарова було окуповане, як і десятки інших на Київщині. Родина Богдана та Тетяни Орлик з чотирма дітьми опинилася у пастці у власному будинку. Їхній новий дім побудований просто посеред поля, тож росіяни поставили свою артилерію

Втікачі з окупації Читати далі »

Сім'я Гуніч на фоні дров

Щоденник з окупації. 16 днів у підвалі

“23 лютого 2022 року. Ніщо не пророкувало, що це буде останній мирний день… 24 лютого. О шостій ранку розбудив дзвінок від дочки. Росія віроломно напала на Україну. Бомблять міста й села, колони танків сунуть на нашу землю. 26 лютого. Бої, вибухи, підвал”. Цей літопис вела Людмила Гуніч, яка на момент вторгнення росії в Україну мешкала

Щоденник з окупації. 16 днів у підвалі Читати далі »

Микола Савчук

Розрада у стражданні

Страждання. Це слово для українців перестало бути абстрактним поняттям. Воно має запах, колір і звук. Воно придушує, гнітить, бʼє зненацька й нещадно. Й здається, що темрява перемагає, а відчай стає новою реальністю. Чи є розрада у стражданні, коли навколо війна? Де Бог у цих стражданнях? Чи варто покладатися на Того, Хто, здається, мовчить? Для багатьох

Розрада у стражданні Читати далі »