Страждання. Це слово для українців перестало бути абстрактним поняттям. Воно має запах, колір і звук. Воно придушує, гнітить, бʼє зненацька й нещадно. Й здається, що темрява перемагає, а відчай стає новою реальністю. Чи є розрада у стражданні, коли навколо війна? Де Бог у цих стражданнях? Чи варто покладатися на Того, Хто, здається, мовчить?
Для багатьох українців ці запитання не є філософськими. Проходячи випробування війною, люди моляться й шукають відповідей. А медійний проєкт ГО “Ми можемо!” канал TBN UA саме покликаний відповідати на актуальні запити суспільства. Й цього разу один з провідних спікерів, єпископ Микола Савчук запропонував незвичний погляд на добре знайому біблійну історію. А нестандартність полягає в тому, щоб не запитувати в Бога, а зосередитись на запитаннях, що їх Господь ставить до людини, яка страждає.
Отже, стислий виклад біблійної історії (Івана, 5:1-15): у Єрусалимі, біля брами Овечої, була купальня, до якої сходились хворі та недужі, щоб зцілитися. Бо ангел Господній часами спускавсь до купальні, збурюючи воду, і хто першим встигав в ту воду зайти, ставав здоровим. Серед інших хворих чекав свого дива чоловік, якій страждав від недуги 38 років. Він не міг ходити, тож завжди знаходився той, хто випереджав його та першим занурювався у “цілющу” воду. Цього немічного побачив Ісус Христос, поставив йому кілька запитань і миттєво зцілив.
Історія коротка та має глибину, яку варто осягнути. Але спочатку треба зазначити, що у період, про який йдеться в цій історії, єврейський народ перебував під окупацією римлян. Це були важкі часи для євреїв, які поклонялися живому Богу й намагалися слідувати своїм традиціям всупереч завойовникам. Існує така версія, що купальню біля Овечих воріт використовували для того, аби мити овець, яких вели потім до храму для жертвоприношень. Ймовірно, збурюючи воду в купальні, Бог хотів показати, що вшановує ці жертви. Господь бачив, що євреї, опинившись у неволі, скруті та стражданнях, продовжують поклонятися Йому. І, можливо, як символ того, що Він цінує це, саме те місце, де омивали овець, на якийсь рідкісний момент і ставало місцем зцілення. Місцем звільнення від страждань.
Тож, люди лежали в очікуванні сходження ангела, але раптом туди зайшов Сам Господь Ісус Христос. Він підійшов до каліки, дізнався його історію та поставив йому декілька запитань. Щоб змінити стан речей, ми маємо дозволити Богові запитати кожного із нас те саме.
Перше запитання: що відбувається з тобою? Що ти проходиш? В якому стані твоє тіло, твоя душа? Можливо, це емоційні рани, які не можеш подолати? Можливо, це переживання за когось із рідних, хто зараз на фронті, чи в окупації, чи в полоні. Або ж біль втрати, який не вщухає. Тому важливо пам’ятати, що Бог про це знає, Бог це бачить. Коли Ісус зайшов до купальні та звернув увагу на немічного, Він не пройшов повз нього. Так само Ісус не пройде повз біль будь-кого. Все, що потрібно, – вступити з Ним у діалог. Вивільнити свій біль у щирій молитві.
Друге запитання: на що ми покладаємося? У нас завжди будуть якісь альтернативні способи розв’язати свою проблему. Але нехай головною надією, головним фокусом нашої уваги буде Христос. Бо інші варіанти, як правило, ми вже спробовували. Нам потрібно навчитися переводити погляд з проблеми на Христа, попри те, що відбувається навколо. Це даватиме надію, яка не підведе та не захитається у найважчі часи.
І третє, мабуть, ключове: а чи ти хочеш бути здоровим? Чи хочеш ти, щоб ця ситуація змінилася? Наскільки сильне твоє бажання? Дуже часто, коли ми розказуємо Богу, чому щось не вийде, чому ми не зможемо, це виглядає абсурдно й нелогічно. Господь Всемогутній. Йому не потрібно, щоб зовні все склалося відповідним чином. Ісус Христос шукає одного – твого внутрішнього рішення змінити стан речей.
Інколи страждання настільки нестерпні, що люди вбачають вихід лише в смерті. Але людина, що переживає відчай, інколи плутає бажання вмерти з бажанням щось змінити. Вона насправді не хоче вмерти, вона просто не хоче так жити. Бог також не хоче, щоб ми жили у відчаї. Безнадія ніколи не була Його планом для нашого життя. І коли Ісус Христос наближається до нас, кожного разу це шанс. Коли ми відчуваємо Його дотик, чуємо в серці Його голос, це шанс вийти зі стану відчаю.
Хворий біля купальні відгукнувся на запит Ісуса Христа, прийняв внутрішнє рішення, й це змінило абсолютно все. Можливо, хтось сьогодні опинився у подібному стані, коли немає на що сподіватися, немає на що покладатися, немає до кого кликати. Знайте, Господь Ісус Христос, який вчора, сьогодні й повіки Той Самий, поруч завжди. Він знаходиться від нас на відстані щирої молитви. Для кожної людини у стражданнях Христу є щось сказати. Просто треба прислухатися й прийняти від Нього втіху та надію. Адже у Бога не буває безвихідних ситуацій.